Вшанування четвертих роковин повномасштабного вторгнення для майбутніх істориків є передусім актом фахової відповідальності та усвідомлення тяглості боротьби, яка триває вже дванадцять років. У зв'язку з цим здобувачі бакалаврського та магістерського рівнів освіти спеціальностей «Середня освіта (Історія)» та «Середня освіта (Історія та громадянська освіта)» факультету соціальних і гуманітарних наук долучилися до всеукраїнського онлайн-заходу, який став платформою для глибокої рефлексії над подіями сучасної української історії. Ця зустріч, організована Освітнім центром Верховної Ради України у тісній співпраці з Національним військово-історичним музеєм України, вийшла за межі традиційного інформаційного заходу, перетворившись на простір аналізу причинно-наслідкових зв’язків між лютим 2014-го та лютим 2022-го років.

Основний акцент лектори зробили на деконструкції російських міфів про «раптовість» війни, довівши, що збройна агресія та окупація територій почалися ще 19 лютого 2014 року. Заступник директора Національного військово-історичного музею Ярослав Тинченко представив доказову базу початкового етапу агресії, використовуючи архівні фотоматеріали, що зафіксували встановлення російських блокпостів біля Чонгару та блокування казарм української морської піхоти у Феодосії. Для здобувачів такий формат роботи з першоджерелами став практичним кейсом того, як архівна пам’ять та візуальна документація перетворюються на інструменти захисту національних інтересів у науковому та освітньому полях.

Інституційний вимір спротиву представив Артем Каракой, головний консультант Секретаріату Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Він детально розкрив механізми роботи Верховної Ради в умовах воєнного стану, акцентуючи увагу на дипломатичній та законотворчій діяльності. Здобувачі отримали конкретні дані про міжнародну активність парламенту, а також прослухали натхненну мотиваційну доповідь від пана Артема.

Практична цінність заходу для майбутніх педагогів полягає у формуванні спроможності пояснювати складні історичні процеси через призму верифікованих фактів та свідчень безпосередніх учасників державотворчих процесів. Комунікація з представниками Парламенту та провідними істориками дозволила майбутнім вчителям вийти за межі підручникових формулювань, наповнивши знання про війну живим контекстом та фаховою аналітикою. Це сприяє не лише зміцненню академічної бази, а й вихованню громадянської стійкості, що є критично важливим для тих, хто невдовзі формуватиме історичну свідомість нових поколінь українців.

Факультет соціальних і гуманітарних наук